Однокімнатна квартира — це зазвичай 35-50 квадратів, одна кімната, кухня, санвузол і коридор. Здавалося б, електрики тут небагато. Але саме на таких об’єктах найчастіше роблять щит “на око”, без розрахунку, а потім дивуються, чому автомат вибиває при увімкненні чайника разом з мікрохвильовкою.
Правильна схема щитка для однокімнатної квартири — це не про кількість модулів заради кількості. Це про те, щоб кожна група споживачів мала свій захист, а несправність в одному місці не залишала вас без світла у всій квартирі.
З чого складається щит
Базовий набір для однокімнатної квартири виглядає так:
- вступний автомат (загальний, на весь щит);
- загальне УЗО або протипожежне УЗО на 300 мА (за новими нормами часто ставлять саме його);
- групові автомати на освітлення, розетки, кухню, санвузол;
- дифавтомати або зв’язка “автомат+УЗО” на вологі зони — санвузол і, за бажанням, кухню;
- пристрій захисту від імпульсних перенапруг (УЗІП), якщо є проблеми з мережею в будинку;
- реле напруги — рекомендую майже завжди, особливо у старих будинках, де стрибки напруги не рідкість.
Для типової однокімнатної квартири виходить щит на 12-18 модулів. Брати з запасом — правильно, бо потім щось додати (теплу підлогу, кондиціонер, зарядку для авто) буде значно складніше.
Скільки груп потрібно розділити
Мінімальний і при цьому нормальний поділ на групи для однокімнатної квартири:
- Освітлення всієї квартири (можна одна група, якщо кімнат небагато) — автомат 10А.
- Розетки в кімнаті — 16А.
- Розетки на кухні — окрема група, 16А, іноді роблять дві групи, якщо на кухні багато техніки.
- Група для духовки чи варильної поверхні, якщо вона електрична, — 25-32А в залежності від потужності.
- Санвузол (розетка, бойлер якщо є) — обов’язково через дифавтомат або УЗО, 16А.
- Пральна машина — окрема лінія, бажано з власним автоматом 16А, навіть якщо стоїть на кухні чи в санвузлі.
Дехто економить і садить пральну машину на загальну групу розеток кухні. Робити так не варто. Машинка споживає багато, працює тривалий час і при пробої ізоляції небезпечна — окрема лінія з УЗО тут не розкіш, а необхідність.
Вступний автомат і загальний захист
Номінал вступного автомата рахують від дозволеної потужності по договору з енергопостачальником. Для однокімнатної квартири це найчастіше 25-32А, якщо дозволена потужність 5,5-7 кВт. Якщо в квартирі є електрична плита і бойлер одночасно — може знадобитись 40А, тут вже треба дивитись фактичне навантаження.
Перед вступним автоматом інколи ставлять ще й загальний рубильник — зручно для повного знеструмлення при обслуговуванні щита, хоча для однокімнатної квартири це вже опціонально, не обов’язковий елемент.
Одразу за вступним автоматом логічно поставити реле напруги. Це недорогий пристрій, який рятує всю техніку в квартирі при аварійних стрибках напруги — а вони в наших мережах, на жаль, трапляються регулярно, особливо в приватному секторі чи старих будинках з зношеними підстанціями.
Приклад робочої схеми
Ось приклад, як може виглядати щит для звичайної однокімнатної квартири без електроплити (з газовою):
Вступний автомат С32 → реле напруги → загальне УЗО 40А/30мА (або протипожежне 300мА) → далі групи:
- Освітлення кімната+коридор — С10
- Освітлення кухня+санвузол — С10
- Розетки кімната — С16
- Розетки кухня — С16
- Дифавтомат санвузол (розетка, бойлер) — С16, 30мА
- Пральна машина — С16 (окремий автомат, можна через УЗО 10мА для більшої надійності)
Якщо в квартирі стоїть електрична плита, додається окрема потужна група — автомат С25 чи С32 в залежності від потужності плити, кабель перерізом від 4 мм² (мідь).
Для кондиціонера теж варто закладати окрему лінію ще на етапі ремонту, навіть якщо кондиціонера поки немає. Дешевше протягнути кабель одразу, ніж штробити стіну через рік.
Типові помилки при складанні схеми
Найчастіша помилка — це одна група на всю квартиру. Так роблять у старих будинках, де щиток на два модулі, і це працює, поки не купиш другий потужний прилад одночасно з першим.
Друга поширена проблема — відсутність УЗО на вологих зонах. Санвузол без диференційного захисту — це реально небезпечно, особливо якщо там стоїть бойлер чи пральна машина. Диф на 10 чи 30 мА тут не питання зручності, а питання безпеки людей.
Ще одна помилка — недостатній переріз кабелю під потужну групу. Автомат на 32А, а кабель 2,5 мм² замість потрібних 4-6 мм² — це прямий шлях до перегріву проводки. Автомат при цьому може навіть не спрацювати вчасно, якщо номінал підібраний неправильно відносно перерізу кабелю.
І окремо варто згадати економію на щиті — коли беруть щит на 8 модулів “бо і так вистачить”, а потім через рік довшлось міняти на більший, перепідключати все заново. Краще одразу взяти щит із запасом хоча б на 4-6 вільних місць.
Який щит вибрати за розміром
Для схеми з прикладу вище (6-8 груп плюс вступний, УЗО, реле напруги) потрібно рахувати так: кожен однополюсний автомат — 1 модуль, двополюсний УЗО чи диф — 2 модулі, реле напруги — зазвичай 2-3 модулі в залежності від моделі.
Виходить приблизно 14-16 модулів мінімум. Тому для однокімнатної квартири розумно брати щит на 18-24 модулі — не тому що все це буде зайнятим одразу, а тому що потім буде куди підключити теплу підлогу, кондиціонер чи додаткову групу освітлення без заміни всього щита.
Щити бувають накладні та вбудовані (в стіну). Для квартири з ремонтом частіше обирають вбудований — виглядає акуратніше, не займає простір коридору. Але тут важливо закласти достатньо глибокий підрозетник під щит ще на етапі штробування стін.
Загалом схема щита для однокімнатної квартири — річ не така складна, як здається на перший погляд, якщо підходити до неї системно: рахувати навантаження, ділити на групи за призначенням, а не економити на захисті вологих зон. Витрати на кілька зайвих автоматів та якісне УЗО — це копійки порівняно з ціною ремонту після короткого замикання чи, тим паче, з безпекою людей у квартирі.