Електрощит — це не просто коробка з автоматами на стіні. Це мозковий центр всієї електромережі квартири, і від того, наскільки грамотно він зібраний, залежить безпека всієї родини. Розберемо покроково, як зробити це правильно, без зайвої теорії і “води”.
З чого складається квартирний щит
Перш ніж хапатись за викрутку, треба зрозуміти базову комплектацію. Стандартний щит для однокімнатної чи двокімнатної квартири включає:
- вступний автомат (загальний, від 25 до 40А залежно від навантаження);
- загальне УЗО або диференційний автомат на вводі;
- групові автомати на кожну лінію (світло, розетки, кухня, ванна);
- УЗО або дифавтомати на “мокрі” зони — ванна, кухня;
- реле напруги — бажано, хоч і не завжди обов’язково;
- DIN-рейку, нульову та захисну шини;
- сам корпус щита (металевий або пластиковий).
Для трикімнатної квартири список практично той самий, просто модулів більше. Різниця в кількості груп, а не в принципі побудови.
Розрахунок кількості груп
Це той етап, який часто пропускають — і потім жалкують. Мінімальний набір груп для сучасної квартири виглядає приблизно так:
Освітлення краще розбити на 2 лінії — одна на кухню з коридором, друга на кімнати. Якщо в одній групі згорить автомат, весь будинок не залишиться в темряві.
Розетки теж варто ділити мінімум на дві-три групи: житлові кімнати окремо, кухня окремо (там велике навантаження від техніки), ванна — своя лінія з обов’язковим УЗО.
Окремі виділені лінії потрібні під потужну техніку: електроплиту або варильну поверхню, бойлер, кондиціонер, пральну машину. Кожен такий прилад тягне окремий кабель від щита, окремий автомат і, за потреби, окреме УЗО.
У підсумку навіть для скромної “однушки” виходить 8-10 груп мінімум. Для трикімнатної квартири з електроплитою та кондиціонерами легко набирається 15-18 модулів. Це важливо врахувати ще на етапі вибору корпусу щита — брати з запасом, бо потім довбати стіну під новий щит ніхто не хоче.
Вибір корпусу щита
Корпуси бувають накладні та вбудовані (утоплені в стіну). Для квартир частіше ставлять саме вбудовані — виглядає акуратніше, двері щита в один рівень зі стіною.
Розмір рахується в модулях (одна DIN-комірка = 18мм). Якщо по розрахунку виходить 16 автоматів, беріть щит на 24-36 модулів — з запасом на майбутнє. Ви ж не знаєте, чи не захочете через рік поставити кондиціонер або теплу підлогу.
Матеріал корпусу — метал чи пластик — принципової різниці для звичайної квартири не має, головне щоб клас захисту був не нижче IP30 для сухих приміщень і IP44, якщо щит стоїть у вологому коридорі чи на балконі.
Порядок розміщення обладнання
Логіка компонування щита завжди йде зверху вниз, зліва направо — від загального до часткового.
Спочатку йде вступний автомат — він розриває фазу при перевантаженні всієї мережі. Далі — загальне УЗО або диференційний автомат, який захищає від витоку струму по всьому будинку одразу. Після цього — групові автомати, кожен на свою лінію.
Автомати на освітлення зазвичай на 10А, на розетки — 16А, на потужну техніку (плита, бойлер) — 25-32А залежно від потужності приладу. Номінал автомата завжди підбирається під переріз кабелю, а не навпаки. Кабель 2.5мм² — це автомат 16А, кабель 4мм² — 25А, і так далі. Плутати послідовність не можна: якщо поставити автомат більшого номіналу, ніж витримує кабель, при перевантаженні провід згорить раніше, ніж спрацює захист.
УЗО чи диференційний автомат
Питання, яке викликає плутанину навіть у людей, які роками працюють з електрикою. УЗО (пристрій захисного вимкнення) реагує тільки на витік струму — коли частина струму йде не по своєму шляху, наприклад через тіло людини або пошкоджену ізоляцію. Він не захищає від перевантаження чи короткого замикання.
Диференційний автомат (дифавтомат) — це два в одному: він поєднує функції звичайного автомата (захист від перевантаження і КЗ) та УЗО (захист від витоку).
На практиці частіше ставлять зв’язку “автомат + УЗО” — це дешевше, ніж окремий дифавтомат, і легше в обслуговуванні при пошуку несправностей. Якщо спрацював захист, одразу видно — автомат вибило чи УЗО. З дифавтоматом іноді доводиться гадати.
Для ванної, кухні та балкона УЗО або дифавтомат обов’язковий, номінал витоку — 30мА. На загальний ввід можна поставити УЗО з номіналом 100мА (протипожежне), воно не буде хибно спрацьовувати від сумарних дрібних витоків усіх приладів одразу.
Реле напруги — ставити чи ні
В українських реаліях з нестабільною напругою в мережі реле напруги — це вже не розкіш, а практично необхідність. Стрибки напруги після відключень світла нерідко “вбивають” холодильники, телевізори, котли опалення.
Реле контролю напруги (наприклад RC-419Z1 або Digitop) ставиться одразу після вступного автомата і УЗО, до всіх групових автоматів. При виході напруги за встановлені межі (зазвичай налаштовують 160-260В) реле розриває коло, захищаючи всю проводку і техніку в квартирі.
Ставити реле окремо на кожну групу — це вже перебір для звичайної квартири, хоча для окремих дорогих приладів (той самий газовий котел) інколи роблять індивідуальний захист.
Монтаж і підключення
Коли всі компоненти закуплені, справа переходить у практичну площину.
DIN-рейку кріплять горизонтально по всій ширині щита. На неї послідовно “клацають” вступний автомат, УЗО, групові автомати — зліва направо або як зручно, головне дотримуватись логіки схеми.
Нульова шина (N) і шина заземлення (PE) кріпляться окремо, зазвичай PE — зверху, N — знизу щита. Це не просто естетика, а вимога зручності розводки і читання схеми в майбутньому.
З’єднання виконуються гребінками (шинами-перемичками) для фази між автоматами однієї групи напруги, або окремими проводами, якщо гребінка не підходить по кроку. Перетягувати кожен провід окремою жилою від однієї клеми до іншої — довго і неохайно, гребінки значно спрощують монтаж.
Кожен кабель, що заходить в щит, обов’язково підписується — яка це група, куди веде. Через півроку після ремонту ви самі забудете, який автомат за що відповідає, якщо не промаркуєте одразу.
Типові помилки при зборці
Найчастіша помилка — економія на кабелі. Ставлять автомат 16А на кабель перерізом 1.5мм², розрахований на 10А. Виглядає ніби працює, поки не увімкнути одночасно чайник, мікрохвильовку і обігрівач в одній розетці.
Друга поширена проблема — відсутність УЗО у вологих зонах. Здається, що це зайва витрата, поки хтось не отримає удар струмом від пральної машини з пошкодженою ізоляцією.
Третя — все підключено в одну загальну групу без розбивки. Тоді при спрацюванні захисту вимикається світло у всій квартирі, а не тільки в проблемній зоні. Незручно, особливо якщо це трапляється вночі.
І остання, менш очевидна помилка — відсутність запасу модулів у щиті. Через рік-два з’являється бажання поставити кондиціонер чи додаткову розетку для теплої підлоги, а місця в щиті вже немає, доводиться міняти весь корпус.
Збірка щита — робота, яка вимагає акуратності й розуміння логіки, але при бажанні цілком реальна навіть для людини без профільної освіти, якщо є базові знання електрики і не лінитись перевірити розрахунки двічі. Головне — не поспішати на етапі планування, а решта складається як конструктор.