Двокімнатна квартира — це зазвичай 45-65 квадратів, кухня, санвузол (окремий або суміщений), балкон чи лоджія. Для такого метражу типовий щит на 12-24 модулі покриває всі потреби з запасом. Розберемо, як правильно скомпонувати автомати, УЗО та інше обладнання, щоб і безпечно було, і зручно експлуатувати.
Скільки груп потрібно закладати
Найпоширеніша помилка — робити один автомат на всю квартиру. Так підключали ще в радянських хрущовках, і це причина половини викликів електриків з проблемою “вибиває світло по всій хаті”.
Для двокімнатної квартири варто розбити навантаження мінімум на 6-8 груп:
- освітлення (можна розділити на дві групи — зал з кухнею окремо, спальня з коридором окремо);
- розетки в житлових кімнатах;
- розетки на кухні (окрема група, бо там завжди багато техніки);
- варильна поверхня або електроплита — окрема лінія з підвищеним перетином кабелю;
- бойлер, якщо він є — теж окремо, і обов’язково з УЗО;
- ванна кімната — розетки та освітлення разом чи окремо, залежно від вологості приміщення;
- кондиціонер, якщо планується — краще закласти лінію заздалегідь, навіть якщо кондея поки немає;
- балкон/лоджія.
Якщо в родині є звичка тримати багато техніки в одній кімнаті — умовна майстерня чи кабінет з комп’ютером, принтером, зарядками — цю кімнату теж варто виносити в окрему групу. Інакше при перевантаженні гаситься світло і в спальні заодно.
Вступний автомат і загальне УЗО
На вводі в квартиру ставиться вступний автомат. Для двокімнатної квартири з стандартним навантаженням (без потужних електроплит на 380В) зазвичай достатньо автомата на 32 або 40А, залежно від виділеної потужності по договору з обленерго.
Одразу за вступним автоматом рекомендую ставити протипожежне УЗО або диференційний автомат на все житло — номіналом 100 або 300 мА. Це захист від замикання на землю по всьому квартирному контуру, і саме з нього повинні “стартувати” всі групові лінії.
Далі — розподіл на групи, і на кожну групу з розетками окремо ставиться своє УЗО номіналом 30 мА (або диференційний автомат, що поєднує захист від струму витоку і від перевантаження в одному корпусі — зручно, менше місця в щиті, хоч і трохи дорожче).
Типова схема підключення по кімнатах
Розглянемо конкретний приклад щита для квартири 55 кв.м з роздільним санвузлом.
Вступна частина:
Автомат вступний С40 → протипожежне УЗО 100 мА → лічильник (якщо не винесений окремо) → шинки живлення.
Група освітлення №1 (зал, кухня):
Автомат С10 або С16, без УЗО (окреме УЗО на освітлення ставлять рідко, хоча в вологих приміщеннях типу санвузла — обов’язково).
Група освітлення №2 (спальня, коридор, санвузол):
Автомат С10.
Розетки зал+спальня:
Диференційний автомат С16 30мА, або звичайний автомат С16 + окреме УЗО 30мА на групу.
Розетки кухня:
Дифавтомат С16 30мА. На кухні часто ставлять окремо ще одну лінію під потужну техніку — мультиварка, чайник, мікрохвильовка одночасно можуть з’їсти немало ампер.
Електроплита/варильна поверхня:
Автомат С32 (якщо плита потужна, до 7-8 кВт) або С25 для менш потужних моделей. Кабель мінімум 4-6 кв.мм в залежності від потужності.
Бойлер:
Дифавтомат С16 (чи С20 для потужніших бойлерів від 3кВт) 30мА — обов’язково, бо це прилад у вологому приміщенні з нагрівальним елементом.
Санвузол (розетки):
Дифавтомат С16 30мА окремо від освітлення.
Кондиціонер:
Автомат С16-С20 залежно від моделі спліт-системи, бажано з окремим УЗО.
Балкон:
Можна об’єднати з групою освітлення коридору чи зробити окрему маломожну лінію С10.
Разом виходить приблизно 10-12 модулів плюс вступна група — це стандартний щит на 18-24 модулі з невеликим запасом на майбутнє (докупити кондиціонер, теплу підлогу в санвузлі тощо).
Які автомати ставити по номіналах
Тут головне правило — номінал автомата має відповідати перетину кабелю, а не навпаки. Часто зустрічаю ситуацію, коли людина хоче поставити автомат на 25А на проводку 1.5 кв.мм “про запас”, бо, мовляв, вибиватиме менше. Це прямий шлях до пожежі — кабель просто не витримає такого струму і почне грітися задовго до спрацювання захисту.
Орієнтовна відповідність для міді:
- 1.5 кв.мм — автомат до 16А (освітлення);
- 2.5 кв.мм — автомат до 25А, частіше ставлять 16А (розетки);
- 4 кв.мм — автомат до 32А (потужна техніка, плита);
- 6 кв.мм — автомат до 40А (вступна група при великому навантаженні).
Характеристику автомата (B, C чи D) для квартири практично завжди беруть С — вона розрахована на типове побутове навантаження зі стартовими струмами (холодильник, кондиціонер, пральна машина при запуску дають кидок струму, і характеристика B тут часто буде хибно спрацьовувати).
Реле напруги — ставити чи ні
Окреме питання, яке часто виникає при плануванні щита — чи потрібне реле напруги. У багатьох старих будинках і навіть у нових мікрорайонах бувають стрибки напруги через проблеми в мережі, обрив нуля в стояку чи роботи енергетиків.
Для двокімнатної квартири реле напруги (типу РН-ЩС або аналоги від Meanwell, Zubr, EKF) варто ставити одне на весь щит, одразу після вступного автомата і УЗО. Коштує це недорого порівняно з ціною згорілого холодильника, телевізора чи, не дай боже, зарядки ноутбука під час стрибка на 380В на фазі.
Якщо в квартирі є дорога техніка — розумний дім, сервер, акваріумне обладнання з насосами — варто розглянути реле з більш точним налаштуванням порогів спрацювання.
Компонування щита фізично
Щит на 18-24 модулі — це вже не крихітна коробочка, тому варто одразу продумати розташування:
Верхній ряд зазвичай залишають під вступний автомат, УЗО загальне, реле напруги, лічильник (якщо не винесений на сходову клітку).
Середній і нижній ряди — групові автомати та дифавтоматичні модулі, розподілені логічно: спочатку освітлення, потім розетки по кімнатах, потім потужне обладнання (плита, бойлер, кондиціонер).
Шинки нуля та землі мають бути окремими — це не рекомендація, а вимога ПУЕ. З’єднувати нуль і землю в квартирному щиті категорично не можна, це робиться тільки на вводі в будинок при системі TN-C-S.
Місце для маркування — підписані групи економлять купу часу і нервів через кілька років, коли треба буде щось відремонтувати, а хто ставив щит — вже й не пам’ятає, де що.
Практичні нюанси, про які часто забувають
Запас модулів. Навіть якщо зараз всі групи розписані — залиште 2-4 вільних місця в щиті. Через рік захочеться зробити теплу підлогу в санвузлі, ще один кондиціонер чи виділити окрему лінію під зарядку електровелосипеда на балконі.
Маркування фаз кольором — коричневий чи чорний для фази, синій для нуля, жовто-зелений для землі. Здається дрібницею, поки не доведеться розбиратися в чужому щиті через кілька років.
Розташування щита — не над плитою, не в місці з підвищеною вологістю, доступ повинен бути вільним без меблів навпроти.
Якість самих автоматів — краще взяти перевірені бренди (ABB, Schneider Electric, IEK, EKF) середнього цінового сегменту, ніж найдешевші no-name варіанти невідомого походження. Автомат — це та річ, на якій економія обертається ризиком.
Складання щита для двокімнатної квартири — це не про красиву картинку, а про здоровий глузд і трохи знання норм. Розбита на групи схема з правильними номіналами автоматів, продуманим захистом УЗО і реле напруги дає спокій на роки вперед — без зайвих викликів електрика через кожне спрацювання захисту і без ризику для проводки й техніки.