Для варильної поверхні потужністю 7 кВт при однофазному підключенні (220-230В) потрібен кабель з перерізом мідних жил не менше 6 мм². Якщо є можливість підключити трифазне живлення (380В), можна обійтися перерізом 2,5 мм², бо струм у кожній фазі буде значно нижчим. Але в квартирах трифазка — рідкість, тому переважна більшість випадків — це саме однофазна схема з товстим кабелем.
Тепер розберемо, звідки беруться ці цифри і що ще важливо врахувати, бо просто купити кабель “на 6 квадратів” — це ще не все.
Розрахунок струму: чому саме 6 мм²
Потужність 7 кВт при напрузі 220В дає струм приблизно 31,8 А (I = P/U = 7000/220). На практиці беруть із запасом, бо реальна напруга в мережі може провисати до 200-210В, а деякі моделі варильних поверхень мають пікове споживання вище заявленого.
Мідний кабель перерізом 4 мм² розрахований на тривалий струм близько 27-32А (залежно від умов прокладання — у трубі, відкрито, кількох кабелів в штробі поруч). Це впритул до межі, тому для 7 кВт беруть з запасом — 6 мм², який витримує до 40-46А. Різниця в ціні між 4 і 6 квадратами не критична, а запас по нагріву кабелю — це і безпека, і довговічність ізоляції.
Якщо потужність поверхні менша, наприклад 3,5-4,5 кВт (частий варіант для компактних моделей на 2 конфорки), тоді 4 мм² вистачає з головою. Але оскільки питання саме про 7 кВт — беремо 6 мм² і не економимо.
А якщо алюмінієвий кабель?
Алюміній для такого навантаження вже потрібен перерізом мінімум 10 мм², оскільки провідність алюмінію нижча приблизно на 60% від міді. Але тут одразу варто сказати чесно: для потужного обладнання алюмінієву проводку краще взагалі не використовувати. Вона гірше переносить точки контакту в клемниках, окислюється, з часом контакт “розсихається” і починає грітися. Якщо у вас стара алюмінієва проводка в будинку — для варильної поверхні варто протягнути окрему мідну лінію від щита, навіть якщо це додаткові витрати на штробіння.
Яку марку кабелю обрати
Найпоширеніші варіанти для стаціонарної електроплити:
- ВВГнг-LS 3х6 — кабель з негорючою оболонкою, низьким димовиділенням. Оптимальний варіант для прокладання в стінах, штробах, гофрі всередині приміщення.
- ВВГ 3х6 — звичайна модифікація без спеціальних вимог до пожежобезпеки, дешевша, підходить, якщо будівельні норми конкретного будинку не вимагають нг-LS.
- ПВС 3х6 — гнучкий кабель, використовується частіше не для прокладання в стіні, а для самого підключення поверхні до розетки чи клемної колодки, коли потрібна гнучкість (кабель приходить у комплекті з деякими моделями, але часто його довжини не вистачає).
Для прихованої проводки в квартирі найчастіше беруть саме ВВГнг-LS — він практично став стандартом де-факто, хоча формально в приватному будинку теж ніхто не забороняє звичайний ВВГ.
Три жили (3х6) — це фаза, нуль і земля. Заземлення для варильної поверхні обов’язкове, це не забаганка, а вимога безпеки: корпус плити при пробої ізоляції може опинитися під напругою, і без заземлення це небезпечно для людини.
Окрема лінія від щита — без варіантів
Варильну поверхню на 7 кВт ніколи не підключають через звичайну розетку загального кола освітлення чи побутових приладів. Потрібна окрема лінія від електрощита, з окремим автоматом. Підключати плиту “паралельно” з холодильником чи мікрохвильовкою на одну групу — це пряма дорога до перегріву проводки, оплавлення розеток і в гіршому випадку пожежі.
Схема виглядає так: щит → автоматичний вимикач (і бажано УЗО або дифавтомат) → кабель ВВГнг-LS 3х6 → або силова розетка на 32А, або пряме підключення через клемну колодку в спеціальній коробці біля плити.
Автомат і захист
Для кабелю 6 мм² з розрахунковим струмом близько 32А ставлять автоматичний вимикач на 32А, характеристика С (для побутових приладів з індуктивним пуском типу C підходить краще, ніж В, оскільки не буде хибних спрацювань при пусковому струмі).
Окремо рекомендується УЗО на 30 мА або дифавтомат, що поєднує функції автомата й УЗО в одному корпусі. Це особливо важливо для кухні, де є волога, вода, метал — умови підвищеного ризику ураження струмом при пошкодженні ізоляції.
Якщо ставити окремо автомат + УЗО, підбирайте УЗО на той самий чи вищий номінальний струм (наприклад 40А), щоб воно не стало “вузьким місцем” в ланцюгу.
Розетка чи пряме підключення
Тут два варіанти, обидва робочі:
Перший — силова розетка на 32А з відповідною вилкою. Плюс у тому, що плиту можна від’єднати для обслуговування чи заміни без роботи з електрощитом. Мінус — додаткова точка контакту, яка теоретично може розхлябатись з часом при частих термоциклах (нагрів-охолодження кухні).
Другий — пряме підключення через клемну коробку без розетки взагалі. Кабель заходить прямо в клемну колодку варильної поверхні. Це надійніше з точки зору контакту, менше точок, які можуть окислитися, але для будь-якого обслуговування доведеться знеструмлювати лінію на щиті.
На практиці більшість майстрів рекомендують саме пряме підключення для потужних плит, а розетки на 32А ставлять рідше — вони дорожчі за звичайні і не завжди естетично вписуються на кухні.
Типові помилки при виборі кабелю
Найчастіше люди економлять на перерізі, орієнтуючись на паспортну потужність без запасу, або беруть кабель “який був” — залишки з попереднього ремонту на 2,5 мм². Такий кабель для 7 кВт буде постійно перегріватися, ізоляція з часом стане крихкою, а це вже реальний ризик.
Друга поширена помилка — підключення варильної поверхні і духової шафи на одну лінію та один автомат, якщо обидва прилади потужні. Сумарна потужність духовки (зазвичай 3-3,5 кВт) плюс варильна поверхня 7 кВт — це вже за 10 кВт, і одна лінія на 6 мм² з таким навантаженням просто не впорається. Для духовки краще тягнути окрему лінію меншого перерізу (2,5-4 мм² залежно від потужності).
Третя помилка — використання гнучкого ПВС там, де кабель прокладається в стіні капітально. ПВС призначений для рухомого чи тимчасового підключення, а не для замурування в штробу — там повинен йти саме ВВГ або ВВГнг-LS.
Що враховувати при виборі довжини та прокладанні
Кабель від щита до плити краще брати з невеликим запасом (плюс 0,5-1 метр), щоб при підключенні залишався запас на випадок пересування плити чи ремонту клемної коробки. Прокладати в гофрованій трубі — це додатковий захист і зручність при можливій заміні кабелю в майбутньому без довбання стіни заново.
Якщо лінія йде через кухонні меблі чи попід стільницею, варто уникати гострих кутів металевих конструкцій, які можуть протерти ізоляцію з часом від вібрації.
—
Підсумовуючи: для варильної поверхні 7 кВт на однофазній мережі 220В беріть мідний кабель ВВГнг-LS 3х6, автомат на 32А з характеристикою С, УЗО або дифавтомат на 30 мА, і обов’язково окрему лінію від щита без розділення з іншими потужними приладами. Це той випадок, коли краще закласти невеликий запас по перерізу і не думати про це роками, ніж потім розбиратися чому пахне гарячою ізоляцією з-під плити.