Прохідний вимикач — це не той вимикач, що продають у “Епіцентрі” з написом “прохідний” на упаковці. Це звичайний перемикач на два напрямки, який просто по-іншому підключають. Різниця вся в схемі, а не в самому пристрої. Тому перше, що варто зрозуміти — купувати треба саме перемикачі, а не одноклавішні вимикачі звичайного типу.
Задача проста: увімкнути світло внизу сходів, вимкнути нагорі. Або навпаки. Класична історія з коридорами, сходовими маршами, довгими проходами в квартирі чи будинку. Без такої схеми довелось би бігати туди-сюди, щоб клацнути вимикач ще раз.
Чим прохідний вимикач відрізняється від звичайного
Звичайний вимикач має два контакти — просто розриває або замикає коло. Прохідний (перекидний) має три контакти: один загальний і два перемикальних. Усередині стоїть механізм, який перекидає з’єднання між двома положеннями клавіші.
Зовні різниця майже непомітна. Іноді навіть маркування на корпусі однакове. Тому при покупці уважно дивіться на кількість клем ззаду — у прохідного їх три, у звичайного дві. Якщо сумніваєтесь, краще запитати продавця напряму, чи це саме “перекидний” вимикач для схеми з двох точок.
На ринку такі вимикачі продаються під різними назвами: прохідний, перекидний, схема “S1” (у деяких виробників на упаковці так і пишуть). Suellen, Schneider Electric, Legrand, ABB — усі мають лінійки з такими моделями, різниця тільки в дизайні та ціні.
Що знадобиться для роботи
- два прохідні вимикачі (обов’язково однакового типу за струмом і напругою)
- кабель ВВГнг 3х1,5 (для освітлення цього перерізу цілком вистачає)
- індикаторна викрутка або мультиметр
- монтажні коробки, якщо проводка прихована
- ізолента або клеми Wago
Про кабель окремо скажу. Багато хто економить і бере двожильний провід, думаючи, що вистачить. Ні, не вистачить. Для схеми з двох прохідних вимикачів потрібен саме трижильний кабель між вимикачами — там йдуть дві перемикальні жили. А ось від щитка до першого вимикача і від другого вимикача до світильника цілком достатньо двожильного.
Принцип роботи схеми
Уявіть три дроти, які йдуть від першого вимикача до другого. Один загальний контакт кожного вимикача підключений або до фази (на першому вимикачі), або до лампи (на другому). А два інших контакти з’єднані між собою перехресно — L1 з L1, L2 з L2.
Коли клацаєте перший вимикач, він перекидає сигнал з одного проводу на інший. Другий вимикач приймає цей сигнал і в залежності від свого положення або пропускає його на лампу, або ні. Тому неважливо, з якого боку клацнули — результат завжди змінюється.
Це схоже на залізничну стрілку. Потяг (струм) завжди йде по рейках, але стрілка визначає, по якому шляху він проїде. Друга стрілка на іншому кінці або “приймає” потяг на потрібну колію, або ні.
Покрокова інструкція підключення
Крок 1. Знеструмте лінію. Автомат на щитку вимкнути — це не рекомендація, а обов’язковий пункт. Перевірте індикаторною викруткою, що фази точно немає в жилах, з якими будете працювати.
Крок 2. Прокладіть кабель. Від щитка (точніше — від автомата чи розподільної коробки) до першого вимикача йде двожильний кабель — фаза і той провід, що піде далі. Між двома вимикачами прокладається трижильний кабель. Від другого вимикача до світильника — знову двожильний, один з проводів на лампу, другий — нуль безпосередньо з розподільної коробки.
Крок 3. Підключення на першому вимикачі. Фаза заходить на загальний контакт (зазвичай позначений як L або COM, у різних виробників по-різному, дивіться схему на корпусі або в інструкції). Два інших контакти — це вихід на два перемикальних проводи, які підуть до другого вимикача.
Крок 4. Прокладка проміжного кабелю. Ці два перемикальних дроти з’єднують перший вимикач з другим. Саме тут і знадобиться той трижильний кабель — дві жили йдуть на перемикальні контакти, третя (якщо кабель тризильний, а не двожильний з окремою землею) не використовується в самій комутації, хоча деякі майстри перестраховуються і тягнуть про запас четверту жилу.
Крок 5. Підключення на другому вимикачі. Два перемикальних контакти другого вимикача з’єднуються з тими ж проводами, що прийшли від першого. Загальний контакт другого вимикача йде на лампу (точніше, на фазний провід світильника).
Крок 6. Нуль на лампу підключається окремо, безпосередньо з розподільної коробки чи щитка, минаючи вимикачі. Це важливо — нуль ніколи не розривається вимикачами, тільки фаза.
Крок 7. Перевірте всі з’єднання, закрутіть клеми, зберіть вимикачі в коробки. Увімкніть автомат і перевірте роботу з обох точок.
Типові помилки при монтажі
Плутанина з клемами — найчастіша проблема. Люди підключають фазу не на загальний контакт, а на один з перемикальних. Схема начебто працює, але з дивними ефектами: наприклад, лампа горить постійно незалежно від положення другого вимикача, або взагалі не реагує на перший.
Друга біда — переплутані жили в трижильному кабелі. Якщо на першому вимикачі перемикальні контакти позначені як L1 і L2, а на другому теж L1 і L2, то з’єднувати треба строго L1 з L1, L2 з L2. Переплутаєте — схема все одно запрацює (бо контакти симетричні), але краще одразу робити правильно, щоб потім не гадати, де що.
Ще одна типова історія — забувають, що нуль не можна пускати через вимикачі. Деякі електрики-самоучки чомусь тягнуть нуль через перший вимикач разом з фазою, плутаючи схему прохідного підключення зі звичайним послідовним. Результат — лампа або не горить взагалі, або постійно під напругою навіть у вимкненому стані, що небезпечно.
Економія на перерізі кабелю теж підводить. Для одного світильника 1,5 мм² вистачає з запасом, але якщо плануєте вішати люстру на кілька ламп чи групу світильників — краще взяти 2,5 мм².
Коли краще звернутись до фахівця
Якщо проводка вже прихована в стінах і треба тягнути новий трижильний кабель між точками — робота стає складнішою. Штроблення, протяжка кабелю через гофру, підключення в розподільних коробках — тут без досвіду легко наробити помилок, які потім важко знайти.
Також варто звернутись до електрика, якщо схема складніша за просту “з двох місць” — наприклад, керування з трьох і більше точок (тоді додається перехресний перемикач, і схема стає заплутанішою). Або якщо працюєте з проводкою старого зразка, де алюмінієві жили та невідомий стан ізоляції — тут краще не ризикувати самостійно.
Загалом підключення прохідного вимикача — задача цілком реальна для самостійного виконання, якщо є базове розуміння електрики і акуратність у роботі. Головне — не поспішати, перевіряти кожне з’єднання і не забувати про знеструмлення лінії перед початком робіт. Схема проста, коли розберешся один раз, а користуватись такою зручністю потім буде приємно кожного дня.