Подвійна розетка — це, по суті, дві розетки в одному місці. Зручно на кухні біля стільниці, у вітальні за телевізором чи в спальні коло ліжка, де одночасно треба живити і зарядку, і лампу, і ще щось. Ставити дві окремі одинарні розетки поруч — теж варіант, але подвійна виглядає акуратніше і займає менше місця на стіні.
Підключити її самостійно цілком реально, навіть якщо раніше ви цього не робили. Головне — розібратися зі схемою і не плутати фазу з нулем.
Які бувають подвійні розетки
Тут два принципово різні варіанти, і плутанина між ними — головна причина, чому люди потім не розуміють, як підключати.
Розетка з одним корпусом на два гнізда — це один механізм, всередині якого вже є перемичка між клемами. Вам достатньо підвести один кабель, і обидва гнізда запрацюють автоматично. Такі моделі продають Viko, Makel, менш дорогі варіанти від невідомих китайських брендів.
Два окремих механізми в спільній рамці — це фактично дві розетки, встановлені поруч у декоративній рамці на 2 пости. Тут перемичку між клемами треба робити самостійно дротом, інакше запрацює лише одна половина. Такий підхід використовують у продукції Schneider Electric (серія Unica, Sedna), Legrand Valena, ABB Basic 55 — там модульна система, і рамки з механізмами купуються окремо.
Різниця принципова саме на етапі електромонтажу, тому перед покупкою варто одразу подивитися, як влаштована конкретна модель.
Що знадобиться для роботи
Мінімальний набір:
- індикаторна викрутка або мультиметр — перевірити відсутність напруги;
- викрутка плоска і хрестова;
- пасатижі та бокорізи;
- знімач ізоляції (або та сама викрутка, якщо акуратно);
- сама розетка з рамкою;
- підрозетник, якщо монтаж прихований;
- ізолента або клемники WAGO для з’єднань у підрозетнику.
Кабель для розетки — зазвичай ВВГнг-LS 3х2,5 мм², якщо лінія окрема під потужне навантаження (наприклад, кухня чи бойлер), або 3х1,5 мм², якщо це загальна група освітлення чи слабкого навантаження. На подвійну розетку без заземлення в старих будинках іноді йде двожильний кабель, але у новому монтажі заземлення обов’язкове за нормами.
Перш ніж чіпати проводи
Перше і найважливіше правило — знеструмити лінію. Йдете до щита, вимикаєте автомат, який відповідає за цю розетку. Якщо не позначено, який саме — вимикайте загальний вступний автомат, довше, зате безпечніше.
Далі обов’язково перевіряєте відсутність напруги індикаторною викруткою прямо на клемах у підрозетнику. Буває, що автомати підписані неправильно або хтось колись переплутав групи — краще перестрахуватися, ніж отримати удар струмом.
Схема підключення подвійної розетки
Є два підходи до того, як подати живлення на подвійну розетку.
Шлейфом від сусідньої точки. Кабель заходить в один підрозетник, частина жил йде далі транзитом на наступну розетку чи вимикач. Економить кабель, але при обриві в одному місці може вирубати всю групу.
Окремим кабелем прямо від щита. Найнадійніший варіант, особливо для потужних приладів — мікрохвильовки, чайника, кондиціонера. Дорожче по матеріалах, зате кожна точка незалежна.
Для одномеханізмової подвійної розетки схема проста: три жили кабелю (фаза, нуль, земля) заходять на єдину клемну колодку механізму, де вже є внутрішня перемичка на обидва гнізда.
Для рамки з двома окремими механізмами доведеться зробити перемички самостійно:
- Фаза з кабелю заходить на клему “L” першого механізму.
- Коротким відрізком проводу (той самий переріз, що й основний кабель) з’єднуєте клему “L” першого механізму з клемою “L” другого.
- Те саме робите для нуля “N” і для заземлення — з’єднуєте обидва механізми перемичками.
Тобто по суті ви паралелите обидва механізми між собою, а живлення заходить лише на один з них.
Покрокова інструкція монтажу
Спочатку готуєте підрозетник. Якщо стіна вже має заглиблення під стандартний подвійний підрозетник (це два спарені стакани діаметром 68 мм кожен, або спеціальний подвійний на 2 пости) — просто зачищаєте кабель і заводите в коробку.
Якщо монтаж новий — виймаєте перфоратором нішу коронкою відповідного діаметра, саджаєте підрозетники на алебастр або гіпсову суміш, виводите кабель через технологічний отвір.
Далі зачищаєте кабель приблизно на 10-15 см довжини оболонки, з кожної жили знімаєте по 10-12 мм ізоляції.
Підключаєте жили до клем механізму — про це детальніше нижче.
Обережно згинаєте зайвий провід гармошкою і заштовхуєте механізм у підрозетник, притискаючи розпірними лапками до стінок коробки. Тут головне не перекосити — інакше рамка ляже криво.
Накручуєте декоративну рамку, ставите заглушки або клавіші вимикачів, якщо це комбінований блок.
Вмикаєте автомат і перевіряєте роботу обох гнізд навантажувачем — телефонною зарядкою, лампою, будь-чим під рукою.
Підключення проводів до клем
У сучасних розетках клеми бувають гвинтові або пружинні (безгвинтові).
Гвинтові — класика: заводите зачищену жилу в отвір, притискаєте гвинтом викруткою. Тут важливо не перетягнути — мідь може деформуватися, і з часом контакт послабшає, з’явиться нагрів. Але й недотягнути не можна — це найчастіша причина оплавлення розеток за кілька місяців експлуатації.
Пружинні клеми (як у частини моделей Legrand, Schneider Sedna Design) — просто вставляєте зачищений провід до упору, фіксатор притискає його сам. Швидше в монтажі, менше шансів помилитися з силою затягування, але треба зачищати жилу рівно на потрібну довжину — не більше і не менше, як вказано на корпусі механізму.
Кольори жил стандартні: коричневий або чорний — фаза, синій або блакитний — нуль, жовто-зелений — земля. У старій проводці кольори можуть бути “як завод помітив”, тому орієнтуйтеся не лише на колір, а й перевіряйте індикаторною викруткою, де саме фаза.
Типові помилки при підключенні
Найчастіше люди забувають зробити перемичку на заземленні в рамці з двома механізмами — і одна половина розетки залишається без “землі”. Виглядає ніби працює, поки не підключите щось із металевим корпусом і не станеться пробій ізоляції.
Друга поширена помилка — переплутати фазу і нуль місцями на різних механізмах. Формально розетка працюватиме, прилади вмикатимуться, але це небезпечно і не відповідає нормам.
Третя — слабо затягнутий гвинт клеми. За кілька тижнів контакт починає іскрити, розетка нагрівається, пластик темніє чи навіть плавиться. Якщо після монтажу відчуваєте запах гару чи бачите потемніння біля клавіш — негайно знеструмлюйте і перевіряйте з’єднання.
Ще момент — занадто потужне навантаження на слабкий кабель. Якщо через подвійну розетку планується живити одночасно чайник і мікрохвильовку, перетин 1,5 мм² тут не підійде, потрібен щонайменше 2,5 мм² і окремий автомат на 16 А.
Коли краще не ризикувати самому
Якщо проводка в квартирі старша за 30 років, аллюмінієва, кришиться при найменшому дотику — тут краще викликати електрика. Алюміній не терпить частих перегинань, і з’єднання з мідною перемичкою вимагає спеціальних клемників, а не звичайного скручування.
Так само, якщо розетка планується у вологому приміщенні — ванна, кухня біля мийки — там своя специфіка з ступенем захисту IP44 і вище, і бажано, щоб схему перевірив хтось із досвідом.
В решті випадків підключення подвійної розетки — робота на 30-40 хвилин, яку реально зробити самостійно, маючи базовий набір інструменту і трохи акуратності. Головне — знеструмити лінію, не плутати клеми і перевірити з’єднання перед тим, як закривати все рамкою.